Чи знаєш ти, що спочатку система заснування органів, спрямованих на захист прав окремих осіб, розвинулась у Швеції, де в 1809 році був призначений перший у світі омбудсмен. За Швецією пішли Фінляндія (1919 рік), Данія (1955 рік) та Норвегія (1962 рік). Інститути омбудсмена існують лише в демократичних країнах. За даними на 1997 рік, такі струк-тури запроваджені в 75 державах світу. Ці державні структури створені захищати права громадян, гарантувати належне здійснення державного управління та відповідальність з боку посадовців.
Стригунов Антон Дмитрович
15.06.2004р.
8 клас
вул. Вокзальна, буд. 32
І. Загальні положення.
1.1. Уповноважений з прав дітей (дитячий омбудсмен) – є громадським представником, діяльність якого направлена на захист їх законних прав та інтересів, підвищення рівня правової свідомості дітей та молоді, запобігання випадків всіх видів насильства в сім’ї.
1.2. Уповноважений у своїй діяльності керується:
- Конвенцією ООН про права дитини,
- Конституцією України,
- Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 05.02.1993 р. N 2998-XII,
- Законом України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки" від 18.11.2003 р. № 1281-ІV,
- Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402-ІІІ,
- Указом Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту дітей»,
- іншими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, а також цим Положенням.
1.3. Основними принципами діяльності Уповноваженого є законність, дотримання і захист прав дитини, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм під час надання допомоги.
II. Мета та основні завдання Уповноваженого.
2.1. Метою запровадження посади Уповноваженого є покращення умов життя дітей, їх навчання та розвитку, а також більш ефективний захист їх прав і свобод, проголошених Конвенцією ООН про права дитини, Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України.
2. 2. Основні завдання Уповноваженого:
- сприяння реалізації Конвенції ООН про права дитини;
- моніторинг стану дотримання прав дітей в школі;
- вирішення питань, що стосуються захисту прав дітей, як пріоритетних у місцевих органах влади, а також сприяння змінам у ставлення громади міста до проблем дітей;
- надання конкретної допомоги дітям, права яких порушені, шляхом звернення до органів влади та правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції.
IІІ. Права і обов'язки Уповноваженого.
3.1. Уповноважений має право:
3.1.1. Вести індивідуальний прийом дітей та їх законних представників;
3.1.2. Розглядати індивідуальні скарги дітей або їх представників, надавати необхідні роз'яснення та консультації;
3.1.3. Звертатись в разі необхідності до компетентних органів з письмовим повідомленням про порушені права дитини з метою усунення перешкод для реалізації гарантованих законодавством прав;
3.1.4. Виступати перед дитячими та молодіжними колективами в навчальних закладах з роз'яснювально-інформативними доповідями;
3.1.5. Організовувати та проводити семінари, круглі столи, інші форми роботи з питань в межах їх компетенції;
3.1.6. Організовувати діяльність почти для звернень до Уповноваженого, не менше чим один раз на місяць перевіряти розташовані у школах скриньки звернень і пропозицій від дітей та вживати заходів;
3.2. Обов'язки Уповноваженого.
Уповноважений зобов'язаний:
3.2.1. Додержуватись Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів дітей;
3.2.2. Забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права;
3.2.3.Зберігати конфіденційну інформацію, не розголошувати отримані відомості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди.
ІV. Набуття та припинення повноважень.
4.1. Уповноваженим може бути дитина у віці від 14 до 18 років, яка виявила бажання займатись правозахисною діяльністю та успішно пройшла конкурсний відбір.
4.2. Призначення Уповноваженого здійснюється за результатами проведення відкритого конкурсу та за письмовою згодою батьків.
4.3 Набуття повноважень. Повноваження Уповноваженого починаються з моменту оголошення переможця конкурсу.
4.4. Припинення повноважень.Повноваження Уповноваженого припиняються у разі відмови його від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень, зміни місця проживання або досягнення вісімнадцяти років.
Стаття 1: Визначення дитини
Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до такої дитини, вона не досягає повноліття.
Стаття 2: Принцип недискримінації
Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов'язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.
Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини
У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 4: Здійснення прав
Обов'язок держави - забезпечити здійснення прав дитини, викладених у Конвенції.
Стаття 5: Права та обов'язки батьків, сім'ї та громади
Держава повинна поважати право батьків та сім'ї на виховання дитини.
Стаття 6: Життя, виживання та розвиток
Дитина має право на життя; обов'язком держави є забезпечити виживання ат розвиток дитини.
Стаття 7: Ім'я та громадянство
З моменту народження дитина має право на ім'я та набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.
Стаття 8 : Збереження ідентичності
Держава зобов'язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.
Стаття 9: Принцип не розлучення з батьками
Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув'язненням чи смертю когось з батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім'ї.
Стаття 10: Возз'єднання сім'ї
Прохання про виїзд з країни чи від'їзд до неї з метою возз'єднання сім'ї повинні розглядатися гуманним чином.
Дитина має право підтримувати регулярні контакти із батьками, якщо ті живуть у різних країнах.
Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей
Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.
Стаття 12: Висловлення поглядів
Дитина має право на вільне висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.
Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію
Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, в тому числі, у мистецькій, друкованій чи письмовій формах.
Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії
Держави повинні поважати права та обов'язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.
Стаття 15: Свобода асоціацій
Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів
Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність
Жодна дитина не може бути об'єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції.
Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації
Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел, слід заохочувати ЗМІ приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.
Стаття 18: Батьківська відповідальність
Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.
Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім'ї чи опікунів)
Держава має обов'язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.
Стаття 20: Догляд за дитиною у разі відсутності батьків
Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов'язана належним чином враховувати етнічне походження, релігію і культурну належність і рідну мову дитини.
Стаття 21: Всиновлення
Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли неможливо вирішити це питання на національному рівні.
Стаття 22: Діти-біженці
Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.
Стаття 23: Діти-інваліди
Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.
Стаття 24: Охорона здоров'я
Дитина має право на послуги системи охорони здоров'я і на засоби лікування хвороб та відновлення здоров'я, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров'я дитини.
Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства
Дитина, яка віддані під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування.
Стаття 26: Соціальне забезпечення
Дитина має право на соціальне забезпечення
Стаття 27: Рівень життя
Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.
Стаття 28: Освіта
Держава визнає право дитини на безплатну початкову освіту, доступність професійного навчання ат дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.
Стаття 29: Мета навчання
Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.
Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення
Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також послуговуватися рідною мовою.
Стаття 31: Відпочинок і дозвілля
Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному житті, займатися мистецтвом.
Стаття 32: Економічна експлуатація
Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров'я видів робіт.
Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини
Держава повинна захищати дитини від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.
Стаття 34: Сексуальна експлуатація
Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання дітей у виробництві порнографічної продукції.
Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда
Держава зобов'язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Стаття 36: Інші форми експлуатації
Держави зобов'язані захистити дітей від усіх форм експлуатації.
Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи
Держава має обов'язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув'язненні.
Стаття 38: Збройні конфлікти
Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.
Стаття 39: Всиновлення і реінтеграція
Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.
Стаття 40: Підліткова злочинність
Поводження держави з підлітками, які порушили кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.
Стаття 41: Права дитини і інших документах
Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють захистові дітей більшою мірою.
Стаття 42: Інформування про положення Конвенції
Держава зобов'язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції. статей подаються
Стаття 43-54: Застосування
В цих статтях йде мова про обов'язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за втіленням у життя цієї Конвенції.
Стаття 1Право на рівність Стаття 16 Право на шлюб і сім'ю
Стаття 2 Свобода від дискримінації Стаття 17 Право на володіння власністю
Стаття 3 Право на життя, свободу і персональну безпеку Стаття 18 Свобода віросповідання і релігії
Стаття 4 Свобода від рабства Стаття 19 Свобода висловлювань та інформації
Стаття 5 Свобода від тортур і невідповідного поводження в ув'язненні Стаття 20 Право на мирні зібрання і об'єднання
Стаття 6 Право на визнання особи перед законом Стаття 21 Право на участь в управлінні державою і вільні вибори
Стаття 7 Право на рівне ставлення закону до прав людини Стаття 22 Право на соціальну безпеку
Стаття 8 Право на розгляд компетентним судом
Стаття 23 Право на бажану роботу і створення профспілок
Стаття 9 Свобода від свавільного арешту і вигнання
Стаття 24 Право на відпочинок і дозвілля
Стаття 10 Право на справедливе публічне слухання
Стаття 25 Право на відповідні стандарти життя
Стаття 11 Право на презумпцію невинності і доведення провини
Стаття 26 Право на освіту
Стаття 12 Свобода від втручання в особисте життя, сім'ю, оселю і листування
Стаття 27 Право на участь в суспільному житті суспільства
Стаття 13 Право на вільне пересування в країні і за її межами
Стаття 28 Право на соціальний устрій, визначений цим документом
Стаття 14 Право на притулок від переслідування в інших країнах
Стаття 29 Суспільна відповідальність за вільний і повний розвиток
Стаття 15 Право на національність і свободу її зміни .
Стаття 30 Свобода від втручання держави чи приватних осіб в права, названі вище.